Знайдить односкладне речення (дуже легко) Святий вечір. Численна Довженкова родина всаджується за святковий стіл (С. Плачинда).

Весна. Великдень. Сонячно, безвітряно, тихо (Р. Андріяшик).

Глибокий сум. Безмежна тьма. Прибитий горем спить мій край (М. Тарновський).

Один лиш крок, лиш сходинка одна — і прірва... Чия вина? (В. Митник).

Ніч яка! Вона серце тримає, як птаху (Н. Панчук).

Спориш. Нагідки. Стиглі свічі лип. І скручений панич дереться вгору (М. Боровко).

Зелений луг. Над лугом в’ється чайка (М. Рильський).

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

Твір-опис за картиною Катерини Білокур «Квіти за тином» На картині Катерини Білокур — чудові квіти на фоні чистого, погідного неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває у затінку, другий — більш виразний, світлий, осяяний сонячними променями. Кольорів небагато: червоний, зелений, білий, голубий. Але вжито багато проміжних барв. Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у квіти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій гілці поплелась в’юнка берізка. Чарують око білосніжні ромашки й оранжеві лілії, рожево-червоні тюльпани і настурція з вишневими прожилками на пелюстках. Картина чарує гармонією кольорів і форм, захоплює красою і майстерністю.