З країв даху опустили свої вуса-щупальця потворні дельфіни; їх хвости, здійняті вгору, чітко видно на тлі неба. Спинс дельфінів осідлали оголені жіночі фігури з тризубами в руках, а вздовж карнизів розсілися велетенські жаби. З колон бадьоро виповзають ящірки, морди носорогів дивляться з капітелей, а зі стін під вікнами висунулися голови слонів. Ні, це не нічний кошмар, і не опис картин сюрреалістів. Це – легендарний «Будинок з химерами». Єдиний у своєму роді, незвичайний, дивний, фантастичний і оповитий легендами.Чого тільки вам не розкажуть кияни про цей шедевр архітектури! І те, що Владислав Городецький побудував його на згадку про потонулу дочку (нібито тому й русалки з дельфінами оселилися на даху будинку), і те, що архітектор уклав парі, що зможе побудувати будинок на ділянці, непридатній для забудови через надто крутий схил. Існує й більш прагматична версія: нібито будинок – це грандіозна реклама нового на той час матеріалу – цементу. Адже вся обробка будинку виконана саме з нього. А власник одного з перших у Києві цементних заводів навіть безкоштовно постачав цемент на будівництво.Після революції будинок націоналізували. Там у різний час розташовувалися і штаб військово-трудової дружини, і Ветеринарне управління, і комунальні квартири, і поліклініка. А після реконструкції – з 2004 р. – унікальна будівля стала Малою резиденцією прийомів Президента України. Неможливо пройти повз, не затримавши погляд на дивовижно прекрасному будинку – творінню неабиякої фантазії любителя сафарі, парі та міфології. І, хто знає, можливо, коли на Київ спускається ніч, загадкові химери розправляють свої затерплі крила і злітають у небо, кружляючи понад містом і лякаючи випадкових перехожих. А з першими променями вранішнього сонця знову встромлюють свої пазуристі лапи в бетонні стіни фантастичного будинку.
Зима. Все поснуло. Лише горобина не спить. Вона чекає на своїх маленьких крилатих гостей: синичок,снігурів та інших.В холодну зиму ці "друзі" виручають один одного. Горобина,своїми ягодами підгодовує птахів.бо метіль та зима проти малих створінь. Тим часом ,птахи, розважають щедру рослину.
І ось гості прилетіли.
-Добрий день,вам,пташечки!-каже горобина.
-Добрий,добрий,пані Горобинонька!-відповідають пташки.
Всі їдять і хрумкають,так вдячно,що одразу розумієш,будь-що в зимку замерзене,але не серце.Горобина хороша рослина
