1.Далеко й лунко оддавався голос солов'я, і бриніла в йому пиха й гогорда пестуна й улюбленця густого й буйного парку.
2.Проте і чоловік і жінка вчували в йому привичним ухом знакомі трелі і впізнавали гутірку свого давнього приятеля, сусіда-співуна.
3.-Ти ж мій соловеєчку ,синочку мій коханий, дорогий... -стиха приказує вона сама собі і сміється й радісно руки ламає і витирає рукавом сльозу...
