Сурядні речення:
Виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях.
Кидає віжки, зістрибує, і вже тріщить цупка стерня під чобітьми.
А хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке.
Тільки не гармату тягнуть за собою, а звичайну бочку-водовозку.
Підрядні речення:
Поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними.
(О.Гончар. За мить щастя)
Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу.
(О.Гончар. Залізний острів).
Зеркало. Одне просте слово, яким би я описав цю книгу. Так, це антиутопія і у ній все гіперболізовано, але це нічого не змінює. Вона відображає сьогодення і цей факт просто жахає. Письменник, мабуть, навіть не здогадувався, наскільки точним виявиться опис нашої з вами дійсності. Світ, у якому люди більше не бажають думати, міркувати, не хочуть нервуватись через будь-що, а лише прагнуть яскравих вражень та емоцій, які замінять усе. На мою думку, чудова алюзія на сучасну епоху Інтернету, коли екрани моніторів здаються набагато привабливішими, аніж живе спілкування. Звісно, книга насичена філософськими роздумами про культуру та суспільство, минуле та майбутнє людства в цілому. Проте насправді автор намагається донести кілька абсолютно простих порад, які можуть до уникнути багатьох проблем.
Объяснение:
