Твір-опис пам'ятнику тарасу шевченку за планом | екскурсія до харкові
|| опис пам'ятки
1 загальні враження
2 де встановлено пам'ятника
3 стисла інформація на честь кого встановлено
4 опис скульптури
5 опис постаменту
6 спримання пам'ятника в архітектури

використовуються для вiдобра- ження

синтаксичноï структури украïнськоï мови на письмi.

Роздiловi знаки вживаються для позначення такого розчленування

писемноï мови, яке не може бути передане нi морфологiчними

засобами, нi порядком розташування слiв у реченнi. В украïнськiй

пунктуацiï вживаються такi роздiловi знаки: крапка ., знак питання

?, знак оклику I, три крапки…, кома,, крапка з комою ;, двокрапка

:, тире -, дужки (),[ ], лапки , Роздiловi знаки або вiддiляють частини

тексту один вiд одного, або видiляють якiсь вiдрiзки всерединi частин.

За цими функцiями вони подiляються на вiддiляючi i видiляючi. Вiддiляючi

роздiловi зна

ки служать для вiддiлення частин у складному реченнi та однорiдних

членiв речення (., ?,! ;). Цi знаки одиничнi. Видiляючi роздiловi знаки

служать для видiлення вiдокремлених членiв речення, вставних i

вставлених компонентiв, звертань, прямоï мови ((), , -). Кома

вживається для передачi паузи рiзного ступеня довжини, ставиться

при перелiку синтаксично рiвноправних частин тексту: членiв речення,

частин речення, окремих речень: Я зросла в краях гучних, лiсистих, i не

дивно, що в моïх пiснях часто чути шелестiння листя, щебет птиць в

густих чагарниках…» (В. Ткаченко). Двокрапка — це

роздiловий знак, який попереджає про наступне розвязання чогось: А

час iшов: то скапував з рибальського весла, то поскрипував у крилах

вiтряка, то вiдлiтав у далечiнь пташиним граєм» (М.

Стельмах). Тире-знак дуже вагомий за значенням. Вiн насамперед

означає рiзнi пропуски, передає значення умови, часу,

порiвняння, наслiдку, рiзку змiну подiй, динамiку мовлення, рiзкiсть

тощо: Зустрiнеш друзiв — щиро говори, зустрiнеш матiр —

припади к порогу»(А. Малишко). Знак питання i знак оклику фiксують

кiнець речення, а також передають питальну й окличну iнтонацiю його:

Киïв! Невже вiн так близько?» Дужки вживаються для видiлення

рiзних вставок, якi вносять якесь доповнення, авторськi пояснення у

змiст речення, вказують на джерело висловлювання: Не спалося, — а

нiч як море (хоч дiялось не восени) (Т. Шевченко). Лапки. Ними

видiляються цитати, чуже мовлення чи окремi чужi слова, що вводяться у

речення: Шевченко писав якось, що Брюллов жодноï лiнiï не

дозволив провести собi без моделi» (Г. Тютюнник

Привіт, Оксано!
- Привіт, Альонко! Як ся маєш?
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки,  переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен  мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!