Знайдіть відокремлені члени речення і поясніть чому і як вони відокремлюються. 1. Мовчить мій цілий світ,
Загорнутий в лихі словесні целофани.
Л.Костенко
2. І коли б солов'єм я співучим
У твоїх народилась лісах,
То про тебе, велику й могучу,
Я навчила б співать небеса.
М.Ткач
3. Вона [любов] прийшла, заквітчана і мила,
І руку лагідно до мене простягла.
В.Симоненко
4. Срібним маревом повиті,
Біля сіл стоять тополі.
Леся Українка
5. Тихі, ніжні зорі
спадали з неба — білі, непрозорі…
Леся Українка
6. Я кину все. Я вірю в кілометри —
обвітрені, задихані і злі.
Л.Костенко
7. Ось сонце віри - чисте і просте,
Ось сонце міри - з віжками на храпах.
І.Драч
8. Фантазіє, богине легкокрила,
Ти світ золотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з’єднала.
Леся Українка
9. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий,
Рибалка і мудрець, поет і каменяр,
Не надививсь на блиск і на повзверхній чар,
На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.
М.Рильський
10. Я місця шукаю на Віслі зеленій,
На плитах вокзальних, біля тої стіни,
Де плакав Стефаник скорботності геній,
Пробитий сльозами Галичини.
Д.Павличко
11. О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.
Д.Павличко
12. Не цвітуть на вікнах герані –
Сонний символ спокійних буднів.
О.Теліга
13. Мене там мати повивала
І, повиваючи, співала,
Свою журбу переливала
В свою дитину.
Т.Шевченко
14. Поволi з вечiрнiх туманiв земля, засинаючи, п’є.
Т.Осьмачка
15. Там, далеко, на Вкраїні,
Сяє сонечко ясне,
Світить людям, та в чужині
Не навідає мене.

Укожного своє поняття про щастя і протягом життя воно змінюється. спочатку для щастя потрібно небагато, а після вже цього недостатньо. сьогодні більше з цим поняттям асоціюються матеріальні блага. можливо це через відсутність життєвої мудрості, а може просто для обмеженого людини таке відчуття як щастя можна купити. насправді досягти матеріального комфорту більш реально, ніж духовно стати щасливим. людину робить щасливим його сім'я. спочатку це тато і мама, всі родичі. здорово коли всі свята об'єднують і дійсно тоді атмосфера щастя витає в повітрі. близьких людей навіть можна не кликати, по-справжньому близька людина приходить сам і від душі вітає. щастя це коли близькі люди тебе розуміють і не просто в звичайних ситуаціях, а в складних життєвих моментах і навіть скоєних дурниці. розуміння і гармонія ось і є справжнє щастя. часто люди не цінують те, що мають, а даремно. щастя - це вміти цінувати кожен прожитий день, радіти дрібницям. безумовно, необхідно ставить життєві цілі і досягати їх, але найголовніше потрібно вміти бути щасливим, незалежно від обставин. звичайно щастя це близькі друзі. протягом життя деякі люди з'являються, а з кимось спілкування припиняється. але обов'язково є кілька близьких друзів, перевірених ситуаціями і надійних. іноді здається, що і не друзі вони зовсім, а близькі родичі. щастя - це здоров'я близьких і рідних. немає нічого складнішого, ніж випробування хворобою. якщо всі будуть здорові, то людина вже буде щасливий. взагалі жити в гармонії це велике щастя. це завдання непросте, але щоб бути щасливим необхідно проводить роботу над собою. потрібно вміти отримувати це почуття і віддавати. але, ні в якому разі, не ставить свої потреби вище. щасливий той, хто вміє віддавати і робити щасливим другої людини. найголовніше щастя не тільки для людини, але і для всього людства, це продовження роду. народження дитини породжує космічне почуття абсолютного щастя. можна побудувати кар'єру, заробити багато грошей, але не випробувати щастя стати батьками. діти визначають сенс життя і роблять її наповненою, абсолютно щасливою.

«щастя – це не життя без турбот і печалей, це стан душі». коли людина щаслива, вона бачить світ по-іншому. песимісти стають оптимістами, починаючи вірити у світле майбутнє, намагаються продовжити цей стан, адже життя смугасте: якщо зараз біла смуга, то рано чи пізно настане й чорна…

так і на долю україни випадали чорні та білі смуги. її історія наче вишиванка, бо мережилися на полотні чорні й червоні нитки. вузлик за вузликом народжувалася наша держава. червоними нитками запеклася кров борців за нашу мову, віру, правду. кожна безцінна крапля просочувала полотно й залишилася на нім навіки. чорними ж стали материнські сльози й смерть. саме вони спонукали боротися за те, щоб не з’являлися сльози болю на очах найрідніших.

наша біла сорочка – це щире щастя українців, накопичене століттями. строфа пісні чи рядок шевченківського вірша щоразу нам надію та сили боротися далі. не здаватися, не зупинятися.

як би там не було, а ми щасливі люди, які мають суверенну, незалежну державу зі своєю чудовою мовою. про милозвучність, красу та неповторність її знають у всьому світі. ми одна з найспівучіших та найталановитіших націй. нам є чим пишатися й що розвивати! ми повинні бути щасливими!

щастя – це той приз, який ти отримуєш, подолавши   іспити долі, якими б важкими вони не були. кожен заслуговує на своє щастя, але важливо його не проґавити!