Відповідь:
Пояснення:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
Объяснение:
Метафори: «ранок клепає коси, скрипить колодязними журавлями, грюкае хвіртками» (значення: ранок приходить), «потягуються дерева, струшують ранкову росу, гойдають голосне птаство на вітах» (теж ранок приходить), «тиша стоїть над землею» (просто тиша), «втома крадеться» (втома вже близько), «любов заарканила» (не знаю значення ((, «село, зачароване зоряним небом, әнніє (не розумію, правда, що саме за слово)», «дивляться соняшники» (ростуть соняшники), «заскрипить журавель» (заспіває журавель).
Метонімія: «несе Полісся в кошиках гриби» (люди з Полісся збирають гриби), «з’їв цілу тарілку» (з’їв усю страву, що в тарілці), «прокидається Київ» (прокидаються люди, що в Києві), «факультет переміг» (люди, що навчаються на факультеті, перемогли).
Начебто ось.))
