Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.
Пригода на рибалци
Одного разу, влитку, я з татом поихали у село до бабуси. Мий тато завзятий рибалка, сказав щоб я пишла з ним до рички. Я погодилась.
Коли ми сили у човен та пидпливли до очеретив, я побачила як там щось рухаеться.Ничого не сказавши татови, ми почали рибалити. Ох, було весело! Я наловила цилих 2 видра риби, а тато лише 5 рибин! Але ж чому так? А тому що риба не встоювала перед моею приманкою, адже у мене були черв*яки, а у тата- хлиб.Задоволени, ми попливли до берега.
Поки тато швартувався, я поставивши видро биля очерету, пишла до коня, який смакував травою биля берега. Мени було весело грати з конем, але почувши батькив крик, я обернулась. И що ж там побачила? Я побачила як чапля исть спийманну рибу! Це и було загадкове створиння яке рухалось в очерети.Задоволена чапля полетила додому , а ми з татом без ничого, пишли до будинку бабуси. Коли вона почула вид нас таку кумедну историю, бабуся розсмиялася и сказала що тильки з нашою родиною трапляються таки пригоди.
Там русскими буквами украинский текст, так что переписывай внимательно*_*
