И вот ходит он однажды свои положенные два часа и всё думает о своём горе, что нет охоты к еде. И подошёл к нему нищий.
— Подай, — говорит, — Христа ради, бедному человеку.
Богач всё о своём горе думает, что ему есть не хочется, и не слушает нищего.
— Пожа Как не хотеть, барин, страсть как хочется!
«То-то счастливый человек», — подумал богач и позавидовал бедняку.лей, барин, целый день не ел.
Услыхал богач про еду, остановился.
— Что же, есть хочется?
Как не хотеть, барин, страсть как хочется!
«То-то счастливый человек», — подумал богач и позавидовал бедняку.
Серед «Пам’яток української мови»: актові документи і грамоти, художня література, публіцистична література, полемічна література, наукова література та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археографічними і лінгвістичними дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, література, покажчики власних і географічних назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне[4].
У 2015 році вийшло перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х–ХІІІ ст.) — "Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст.", яке підготував В. В. Німчук в НАН України[5].