Відповідь:
1. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті кра росою.
Дерева - означуване слово, загорнені в сутінь рясно вкриті кра росою - дієприкметниковий зворот. Аналогічно підкреслила і в інших реченнях.
2. Любов до Вітчизни починається з любові до берізки біля рідної хати до стежини на городі, втоптаної дитячими ногами.
3. Біля хати притулився зроблений із хворосту й обмазаний глиною сарайчик.
4. Довкола площі стояли чепурні будиночки, закриті городами й садами.
5. Біля горба було невеличке озерце, сховане в заростях лози.
6. На подзьобаному дощем піску залишилися відбитки його босих ніг.
Відповідь:
Минулий час – форма граматичної категорії часу дієслова, прямим значенням якої є вказівка на те, що дія або стан відбувалися (відбулися), виявлялися (виявилися) до моменту мовлення або ж завершилися в момент мовлення, напр.: “На двір отця Харитона наче набігла татарська орда, об’їла, обпила ще й вилаяла Онисю Степанівну” (І. Нечуй-Левицький). Зрідка формою минулого часу може передаватися майбутня дія: А тепер я пішов (- піду). Минулий час передається двома часовими формами: власне-минулим і давноминулим. Власне – минулий час виступає в Двох видових формах: доконаній і недоконаній. Минулий час доконаного виду залежно від детермінантів – прислівників і сполучень прислівникового типу – може передавати два значення: перфектне й аористичне. Якщо результат дії наявний тоді, коли про неї сповіщається, форми минулого часу доконаного виду означають і факт вчинення дії в минулому, й актуальність її результату в момент мовлення. Таке значення зветься перфектним. Найповніше воно виявляється тоді, коли дієслова у формі минулого часу доконаного виду виступають у реченні паралельно з дієсловами у формі теперішнього часу, напр.: “Пташки щебечуть, що чоловік аж сам себе не чує, зелені ліси ялинові позацвітали…” (Ю. Федькович); “Завечоріло вже, коня виводжу з стайні та сідлаю (Ю. Клен); “І лише одна Леся Українка сяє своєю натхненною поезією, немов дійшла до зеніту творчості, зависла в недосяжній височині, стоїть і розгортається і ллє своє благодійне проміння на зрошену тали ми снігами напровесні землю” (М. Вороний). Якщо форма минулого часу доконаного виду передає дію, що відбулася в будь-який проміжок часу до моменту мовлення, її значення називають аористичним, напр.: “Полюбила чорнобрива Козака дівчина. Полюбила — не спинила, Пішов та й загинув” (Т. Шевченко); “Олеся сіла на канапі й затулила носа напаханою хусточкою; її сестри переглядались, переморгувались…” (І. Нечуй-Левицький).
Формами минулого часу недоконаного виду передаються переважно аористичні дії, що відбувалися до моменту мовлення. В складносурядному реченні дієслова минулого часу недоконаного виду передають дії, які відбувалися паралельно, в одній часовій площині, напр.: “Минало літо, стигли грона, лягав у копи вже покіс, і Київ кликав в рідне лоно” (Ю. Клен). Якщо в цьому реченні замінити форми дієслів недоконаного виду на форми доконаного виду, то кожне наступне дієслово передаватиме пізніше виконану дію: минуло літо, вистигли грона, ліг у копи покіс, покликав Київ.
У формах давноминулого часу можуть виступати дієслова як доконаного, так і недоконаного виду, але переважають перші. Це пояснюється тим, що значення давноминулого (або ще передминулого) часу виникає при порівнянні часового перебігу двох дій у минулому: одна з них (власне – давноминула) передує іншій. Напр.: “І вже був рушив услід за прапорщиком та грузином, як раптом хтось шарпнув його за рукав” (А. Головко). Тому давноминулий час уживається переважно в складних реченнях: в одній його частині виступає форма давноминулого часу, в другій – минулого.
Пояснення:
