Сьогодні мати почала дiставати з комори, з-зі скринi, навiть з полиці за божницею свої вузлики. В них лежало все насіння: огiрки, квасоля бiла, горох, кукурудза жовта й червона капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, часник, соняшник і ще всяка всячина.
Мати перебирала своє добро, хвалилася його силою і вже мабуть бачила себе в городi посеред лiта. Я теж у думках забирався в горох або нахиляв до себе спiвучi макiвки.
Мати перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, маковий цвiт і калину.
Объяснение:
1. Дзвени, моя пісне крилата, в вітрах світової весни.
2. О мій народе Прометея, ти маєш душу молоду.
3. Тобі, країно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі.
4. Я всі слова свої не злі, всю душу пристрастної вдачі, всі почуття мої гарячі, тобі, Вітчизно, віддаю.
5. Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?
6. Лети жо, ніч, щоб день тобі на зміну прийшов новий.
7. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте, очі, ви берізки голі.
8. Прощайте, росяні долини, і села сповнені краси.
(По-моему, в предложениях есть ошибки в написании, но в этом вопрос не состоял)
