решить тест 1. Позначте, які іменники не належать до жодної відміни. *

А. Іменники спільного роду, незмінювані іменники.
В. Незмінювані іменники; іменники, що вживаються тільки у формі множини.
Г. Незмінювані іменники, власні іменники
Б. Незмінювані іменники, збірні іменники.

2. Позначте рядок, у якому всі слова – іменники. *

А. Книга, читання, рухатись, співати.
Б. Місто, зоря, світліє, вгорі.
В. Насіння, швидкісний, каштан, піднебесся.
Г. Вікно, двері, курча, печиво.

3. Позначте рядок, у якому всі іменники – назви істот. *

А. Теля, сир, мужність, піч.
Б. Кінь, друг, суддя, соловей.
В. Кит, груша, море, цвіт.
Г. Лев, птах, дитина, спів.

4. Позначте рядок, у якому всі слова є іменниками спільного роду. *

А. Бідолаха, сирота, листоноша, непосида.
Б. Ледащо, забіяка, вереда, поні.
В. Базіка, забудько, магістраль, людина.
Г. Роззява, сердега, староста, вода.

5. Позначте рядок, у якому всі слова мають тільки форму множини. *

А. Двері, насіння, консерви, канікули.
Б. Вила, жалощі, Альпи, гроші.
В. Веселощі, меблі, зілля, Чернівці.
Г. Іменники, ножиці, листя, коріння.

6. Позначте рядок, у якому всі іменники – збірні. *

А. Колосся, листя, насіння, парубоцтво.
Б. Молодь, каченята, квіти, школа.
В. Огудиння, веселощі, надра, хвиля.
Г. Картоплиння, садівництво, парфуми, залізо.

7. Позначте рядок, у якому всі іменники належать до першої відміни. *

А. Місце, крига, квадрат, горе.
Б. Суддя, тиша, мова, яблуня.
В. Вдача, мрія, село, хата.
Г. Весна, дівча, людина, ім’я.

8. Установіть рядок, у якому всі іменники відносяться до м’якої групи. *

А. Дорога, кузня, каша.
Б. Вдача, межа, суша.
В. Слива, перемога, книжка.
Г. Фантазія, яблуня, земля.

9. Позначте рядок, у якому всі слова слід писати в лапках. *

А. Вулиця Слобідська, цукерки Пташине молоко, вірш Заповіт.
Б. Комбайн Нива, майдан Незалежності, село Мар’янівка.
В. Медаль За відвагу, кіностудія ім. О.Довженка, газета Шполянські вісті.
Г. Журнал Соняшник, мотоцикл Ява, магазин Мелодія.

10. Оберіть рядок, у якому всі іменники у формі кличного відмінка мають закінчення –е. *

А. Матуся, сестра, гора, парта.
Б. Круча, душа, воля, земля.
В. Мрія, сім’я, доля, Галя.
Г. Дружина, перемога, книжка, бабуся
11. Позначте рядок , у якому в усіх словах у давальному та місцевому відмінках однини відбувається чергування приголосних. *

А. Нога, небезпека, левиця, осика.
Б. Муха, алича, каша, школа.
В. Калоша, змога, тітка, межа.
Г. Річка, дорога, стріха, сестричка.

12. Позначте рядок, у якому у всіх словах фонетична транскрипція відображає нормативну вимову. *

А. Квіточці [кв’ітоц':і], діжці[д'із'ц'і], кішка[к’іс'ц'і].
Б. Річці [р'іц':і], подружці[ подружц'і], ніжці[н'іс'ц'і].
В. Лисичці[лиесичц':і],товаришці[товариес'ц'і],книжці [книз'ц'і].
Г. Кізці [к'із'ц'і], сорочці[сороц':і], мушці[мушц'і].​

Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром.
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.

Пригода на острові

Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи то­вариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.

Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.

Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернув­шись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він ле­жав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкину­ті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приста­вали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.

- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.

І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чоти­ри лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?

Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, ма­буть, і підкинули пса.

Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть обліз­ла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.

Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сороч­кою.

Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпав­ся від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.

Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпе­реживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.

Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявля­ли, як восени підемо з ним на полювання.

Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зо­всім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впі­знав. Із нього вийшла дівчина.

-        Альбатрос! - озвалася вона.

Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назу­стріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.

-        Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста­
лося?

Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допо­могли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.

—      То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.

Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен від­далився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.

—      Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.