синтаксичний розбір речень 1. зроджена в боротьбі та праці народу, українська мова зазнала чимало сторонніх впливів. 2 дуже вже багато в сучасній мові мулу , непотрібного мавпування і плазування перед іншими мовами 3. ми знаємо, що в нашому світі має вартість усе самобутнє, оригінальне первородне.

В'язниця-нмйкраще покарання для злочинців.

Так для крадіїв в'язниця дійсно найкраще покарання. Ось наприклад взяти тих злочинців які завдають біль іншим людям, у в'язниці вони відчувають , що це таке страждання. І тому більшість коли виходять з в'язниці перестають бути злочинцями і починають життя з чистої сторінки.

Стати жертвою злочинця ніхто не хоче і ті самі злочинці теж. Тому в'язниця найкраще покарання для крадіїв і інших злочинців через те, що їм дається час подумати навіщо вони це зробили які наслідки на них чекають.

Объяснение:

Сподіваюсь я до

Мене завжди цікавило питання, що ж саме єднає мене з моїми пращурами, який зв’язок існує між сучасним і минулим?

Перше, що єднає мене з пращурами, це земля, на якій я живу. Споконвічно на українських землях жили мої предки, обробляли цю землю, вважаючи її святою, будували на ній своє житло. Кожний клаптик цієї землі вони відвойовували в іноземних загарбників, яких було чимало. Авжеж, українська земля надзвичайно родюча, і багато хто хотів прибрати цей ласий шматочок до рук. Але не дозволив цього український народ. Завзято обороняв він рідну землю і від турецько-татарських орд, і від панської Польщі. І зараз, живучи у своїй рідній країні, я не можу не радіти з того, що являюся нащадком цього великого народу.

Друге, що міцно зв’язує мене із минулим, це моя мова. Українською мовою говорять мої батьки, мої бабуся та дідусь. На цій мові розмовляли і мої пращури. Багато чого довелося витерпіти їм, аби дістати право говорити рідною мовою. Адже не дозволяли українцям розмовляти своєю споконвічною мовою, називали її мужицькою. Змушували говорити або російською, або польською мовами. Але й це випробування мужньо склали наші пращури, відвоювали свою рідну мову. І зараз я можу вільно, не боячись, говорити українською мовою, бо це ж моя рідна мова!

Третє, це обряди, які йдуть ще з дохристиянських часів. Звісно, вони тісно переплелися із християнськими, але все ж таки продовжують жити. Узяти хоча б ворожіння дівчат на Різдво та Водохрестя.

Отже, сучасні українці надзвичайно міцно зв’язані із своїм минулим, із своїми великими пращурами, завдяки яким ми й маємо таку чудову країну — Україну!

Я пишаюсь тим, що маю пращурами такий великий народ.