Прочитайте речення, знайдіть у них алітерації й асонанси. Поясніть їхню стилістичну роль.
1. Тільки-тільки-но озветься дзвін церковний, будить щем солод-
кий в серці невимовний (Д. Білоус). 2. Шелестять шовкові хмари
безчисленним шовком, вечір Хмарами гітарить — марить без умовку
(В. Кобилянський). 3. Вітер віє, віє, мліє, навіває срібні сни, навівае
злотні мрії, чеше кучері весни (Олександр Олесь). 4. Осінній день,
осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна
осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та сама (Л. Костенко).
.
-

От і прийшла весна. Дихається легко, свіжий вітер і сонечко знову радують своєю посмішкою. Я їм посміхаюся у відповідь, тому що мені подобається ця пора року. Природа оживає й готується до нових подвигів. Річки наповнюються снігами, що тануть, лісу оживають, прокидаються звірі й птахи вертаються у свої гніздаНавесні все стає якимось казковим і незвичайним. Щодня перетворюється в маленьку казку. Я встаю рано ранком і відразу ж іду гуляти на вулицю, тому що весна дарує своє тепло й хоче, щоб воно вселилося в кожну людину. Дорослі не розуміють, чому я радуюся. Я радуюся новому життю

 У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт. 

   Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана... Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік. Здається, що ніколи ми не дізнаємося, чи переможуть добро, мир на нашій планеті. 

   Відомо, що Бог — це, перш за все, Любов. Любов до усього: до тварин, до травиці, до сонця, до землі, до пташини у небі, до матері, до коханих, до усього людства. Але чи багато зараз на Землі людей, які б дбали про усіх на цій планеті? Більшість з нас чомусь забули про милосердя, взаємодо доброту, яких нас вчить священне писання, і намагаються жити за якимись новими законами, які більше скидаються на "вовчі". 

   Мабуть, це і є ота одвічна боротьба добра і зла, про яку так багато говорять та пишуть