1. Прочитайте. Назвіть усі відомі вам частини мови. Море, що спершу прозоро просвічувало аж до дна і зверху було веселим, синім, щодалі мовби темнішає, важчає, воно стає і справді чорним, можна зрозуміти, чому його так назвали. І хвилі, всюди хвилі. хвилі... Біля берега їх майже не було, а тут ними все море вилискуе, перевертається, і лише де-не-де над їхньою темною синню чайка слі- пуче зблисне в повітрі або з'явиться з-поміж хвиль самотній нирок, виткнеться чорною голівкою і знов пірне, зникне, як і не було його. Берег віддаляється. Уже ледь біліє черепицею рибальська хата, їхній береговий орієнтир (О. Гончар).
