Людина - створіння Бога, найбільш розвинене серед інших. Людина здатна до деяких особливих дій, що не притаманні іншим створінням. Одним з цих самих дій, або навіть якостей є почуття.
Почуття до світу, почуття до життя, до людей, до тварин... Ми відчуваємо тепло, холод. Людина нагороджена Богом зором, смаком, дотиком, нюхом, слухом. Людина вміє більше, ніж інші. Вона особлива.
Особлива не лише за цими якостями, а й за іншими. Моральними.
Людина вміє любити. Вміє радіти і сумувати. Людина сповнена добра і зла. Бог вирішив, що саме людина має стати найемоційнішим створінням на планеті.
Нажаль, людина не вміє правильно користуватись даними їй Богом почуттями. Вона часто використовує їх не по назначенню.
По-перше, людина має бути якомога добрішою, ніколи не дивитись на інших.
По-друге, ми всі люди, і всі хочемо, щоб до нас ставились з повагою.
Та є щось важливе, що робить людину душевно багатою. Це любов.
Любов до краю, до людини, любов до всього. Коли людина відчуває цю любов, цей надзвичайний прилив крові, їй хочеться творити лиш добро. Заради когось, для чогось - це неважливо. Головне - потрібно вміти любити. І нічого більшого.
Прийшла зима. З півночі повіяв студений вітер , і з неба посипалися сніжинки . Кружляють у повітрі і падають на землю – одна красивіше інший! Ось квітка з шістьма пелюстками ; ось зірочка з п’ятьма променями. Чим тихіше морозна погода , тим красивіше падаючі на землю сніжинки . При сильному вітрі у них обламуються промені і грані , і білі квіти і зірки обертаються в сніжну пил. А коли мороз несильний , то сніжинки скочуються в щільні білі кульки , і ми говоримо тоді , що з неба падає крупа. Падаючи на землю , сніжинки ліпляться одне до одного і , якщо немає сильного морозу , утворюють пластівці. Шар за шаром лягає сніг на землю , і кожен шар пухкий , бо між сніжинками багато повітря . А от хто з вас знає , чому хрумтить сніг під ногами ? А я знаю . Він хрумтить від того, що під вагою вашого тіла ламаються зірочки і промені. Йде зима , ростуть замети , і сніжний покрив поступово стає щільним. А тут ще пригріває сонце , ні на хвилину не забуває про свою роботу вітер . Іноді він налітає з півдня і приносить відлига . А коли після відлиги вдарить мороз , то на снігу утворюється тверда скоринка. Вона називається настом . Я дуже люблю зиму .
