Найбільша цінність – це здоров’я
На моє переконання, здоров’я – це найбільший скарб людини.
Матеріальні цінності, які щодня засліплюють нам очі, затьмарюють також і
розум, і така важлива річ, як здоров’я, стає другорядною. Проте є чимало
людей, зокрема й молодих, які самі шкодять своєму здоров’ю, уживаючи
алкоголь, наркотики та палячи тютюн. Хоча про важливість берегти
здоров’я наш народ говорить у прислів’ях і приказках з давніх давен. Про
здоров’я і здоровий іб життя у народі є чимало прислів’їв і приказок: „
Найбільше багатство- здоров’я”; „У здоровому тілі- здоровий дух”; „Хто
про здоров’я дбає, тому і Бог помагає”.
У мене інколи складається враження, що люди, тільки захворівши,
розуміють, що позбавлені чогось надзвичайно важливого в житті. Берегти
здоров’я треба з дитинства, а хвороби легше попередити, ніж лікувати.
Здоровий іб життя має бути завданням кожного з нас, якщо ми
сподіваємось на щасливе майбутнє. Довести свою думку я можу такими
аргументами.
По-перше, людина, яка в молодості не шанувала своє здоров’я, не
почуватиметься добре в старості. Страшно собі уявити, що наше майбутнє
в наших руках.
По-друге, якби люди більш уважно ставилися до себе та свого
самопочуття, вони значно менше часу витрачали би на лікарні.
Щоб бути здоровим потрібно небагато: харчуватися корисно, робити
фізичні вправи, часто бувати на свіжому повітрі, а також позитивно
ставитися до життя. Вчені кажуть, що люди з почуттям гумору живуть
довше, а хворіють рідше.
Отже, здоров’я та здоровий іб життя – це запорука не тільки
щасливого майбутнього, а й багатьох інших речей: успіху, стабільності та
життєвого спокою

1: а
2: б
3: сонце
4: а
5:
6:а
7:
8:г
9:а
10:
11:а
12:

1: [дивуйешс‘а], [шчоденник],[він‘йетка],[прислівйа]
2: Допомагати,прикордонний,чорніти,безпорадна, прізвисько, стежина.
3:

1:коли в українські степи приходила рання весна, по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Проводжали їх урочисто, всім селом. Співали пісень, виголошували напуття, а сивий статичний у громаді чоловік благословляв їх. Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут найсміливіші, найдужчі, найвитриваліші. Всі вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій небезпеці

З багатьох античних міфів  мене  найбільш вразив міф про  Прометея, який  вкрав у богів вогонь, щоб передати його людям, і міф про Ікара, першу людину, що знялась на крилах у небо. Він  змайстрував собі крила з пір'я, склеєного  воском. Ікар піднісся занадто близько до сонця, і сонце розтопило віск крил, від чого Ікар упав у море й потонув. Образ, Ікара заполонив мої мрії. Я мріяв зробити  з чогось крила, злізти на  Успенську дзвіницю та й плигнути з неї на тих крилах. А ще ліпше вигадати таку машину, що підіймала б тебе на крилах з землі, тоді можна було б спробувати політати. Якщо люди й підіймалися досі в повітря, то тільки на повітряних кулях. І мрії лишалися мріями...Десь 1909 року стали писати в газетах, що вигадано гвинт, який всвердлюється в повітря,  такий гвинт, чи пропелер, доданий до видовженої повітряної кулі, створив за кордоном дирижабль. В газетах та журналах можна було прочитати про перші літальні машини — аероплани й відважних людей — авіаторів, що знімаються в повітря на тих машинах. Досі невідоме слово "авіація" так зацікавило великих і малих, що, коли до міста приїхав лектор, який мав розповісти про таємниці літальних машин, в залу важко було протовпитись. Лектор оповідав про польоти американців братів Райт, про успіхи французького авіатора Блеріо і продемонстрував літання маленького пропелера. Пущений з спіральної залізної палички, пропелер пролетів половину зали. Незабаром такі пропелери стали продавати як іграшку по крамницях. Нас, дітлахів, уже не вабили тепер паперові змії; тепер кожний із нас мріяв придбати собі цей маленький залізний пропелер. Через рік мені пощастило побачити і саму літальну машину.

Влітку 1910 року мати поїхала зі мною до Харкова в гості до родичів. Дітей у тих родичів не було, мене познайомили з сусідським хлопчиком Вітею, моїм однолітком. Вітя охоче водив мене по харківських вулицях, де що не крок, то й побачиш якесь чудо великого міста. Я витріщав очі і на конку, і на трамвай, і на  автомобілі, яких ще зроду не бачив. А в неділю він повів мене  за місто глянути на таке, що навіть і йому було первиною. Ще в суботу він таємничо прочитав мені наклеєну на паркані афішу, в якій повідомлялося, що  відомий спортсмен і улюбленець публіки Уточкін буде демонструвати польоти на літальній машині на іподромі, де звичайно бували кінські перегони.