Одного разу ми з татом поїхали на Закарпаття і пішли у ліс по гриби. Батько розповідав цікаві історії, навчав, як правильно шукати різноманітні плоди. Але через дві години ми трохи втомились і вирішили відпочити. Батько приліг, потім заснув, а я вирішив трохи прогулятись самостійно.
Через десять хвилин своєї самостійної прогулянки я усвідомив, що заблукав. Мені стало нестерпно страшно і я почав голосно кликати тата на до . Виявилось, що я відійшов не дуже далеко і батько почув мій крик, який його розбудив.
Це був дуже повчальний для мене випадок. Адже тепер я знаю, що краще самостійно не відходити далеко. А навіть якщо відійшов і зрозумів, що заблукав, краще стояти на місці й чекати на до .
Объяснение:
