Пое дали ми ввечері у дворі на лавці. І тут несподівано серед вечірньої тиші так радісно і звучно зацокотів лелека. Як усі пораділи! I бігом до груші, звідки добре видно, як стоїть лелека в гнiздi, голову задерши, крила розпростерши. Наче спiвае: «Я вже придетiв до свого гнiзда!». Удосвіта тато вже надворі. Лелека-хазяïн зовсім тата не боїться, ходить повагом біля нього, шукае підходящу гілочку. Обое заклопотані, обое в роботі. У Родовому відмінку вжито виділенний займенник
а) ми; б)усі; в)свого; г)нього;