Убагатьох суспільствах окремі люди, певні соціальні верстви або й цілі народи у щоденному спілкуванні користуються двома мовами, переходячи з однієї на іншу залежно від комунікативної ситуації. таке явище називають двомовністю, або білінгвізмом . спів використовувані мови ніколи не бувають симетричними, а двомовні комуні канти (білінгви) ніколи не володіють двома мовами однаково. на цій основі розрізняють першу мову – основну в мисленні й спілкуванні та другу – використовувану рідше або тільки в спеціальних сферах, наприклад, у науковій діяльності, офіційному спілкуванні, контактах з людьми, для яких ця мова рідна тощо. тому в україні є українсько-російська й російсько-українська двомовність. представники національних меншин україни: євреї, угорці, молдавани, кримські татари тощо, крім рідної, часто вживають українську й російську мови. таке явище називається багатомовністю. двомовність, а точніше, недостатнє володіння однією або й двома (трьома) спів використовуваними мовами є основною причиною порушення культури, а часом й етикетності мовлення. досконале оволодіння другою (третьою) мовою неможливе без акультурації – глибокого засвоєння культури (цивілізації), яка створюється й обслуговується цією мовою. перехід у процесі спілкування з однієї мови на іншу має назву перемикання коду. це складний процес: мовцеві потрібно «ввімкнути» психічні механізми, які регулюють вимовляння звуків, наголошування слів, інтонування фраз, не кажучи вже про слово- і формовживання, поєднання слів, побудову висловлювань. тому дуже часто перемикання коду буває неповним, наприклад, лек4сика і граматика у мовця українська, а фонетика російська. у такому разі кажуть, що людина говорить з російським акцентом.. трапляється, що і лексика, і граматика в українському мовленні частково російська. таке мовлення є суміщеним, змішаним – українсько-російським або російсько-українським. в україні воно іменується суржиком ( у прямому значення суржик – це назва суміші жита і пшениці, ячменю і вівсі тощо). ставлення культурних, освічених людей до суржика негативне. треба намагатися говорити чистою мовою, не допускати інтерференції , тобто проникнення елементів однієї мови у мовлення іншої. а цього неможливо досягти без свідомого розрізнення елементів двох мов, а особливо без стійких умінь і навичок використання їх у мовленні. люди сприймають кожного з нас насамперед через наше мовлення, нашу спілку вальну поведінку. тому треба, як закликав максим рильський , «заглядати у словник», користуватися довідниками і посібниками, аналізувати своє і чуже мовлення (я. радевич-винницький) складіть план прочитаного тексту. скориставшись алгоритмом, оформіть конспект, зазначте паспортні дані тексту (його автора, назву, а також назву журналу, газети чи книги, в якій він надрукований).
