Дайте назву тексту й складіть до нього план. вислів «вийти на вулицю» означав «з'явитися на люди», «показатися людям». вулиця не тільки обнародувала суспільне життя кожного її мешканця, а й дисциплінувала, якщо хочете, - зобов'язувала«не виносити сміття», не бути «на людських язиках»,тобто заручитися гарною славою про себе. дівчата, виходячи на вулицю, неодмінно переодягалися, чепурилися. проходячи повз гурт, кожен намагався «виявити себе» - чемно вітався, розпитував про життя-буття, здоров'я, й неодмінно складалася думка про людину: «дивись, яка чемна дівчина», «от гарний хлопець у павлюків», і вже убивче, зневажливе: «пройшов вовкулакою», «несеться, що й землі під носом не бачить» . для вулиці були свої, що їх ніхто не міг змінити, закони й традиції. іноді вони, правда, переростали усталені межі, почасти робили з мухи слона, народжувалися домисли й плітки, але жили вони недовгим життям, - на зміну приходили, утверджувалися здорові норми контролю й самоконтролю. недарма казали: «не вулиця свиню псує, а свиня вулицю! ». вулиця була й місцем спілкування літніх людей. у вільний від роботи час і свята на ній завжди збиралися бабусі й дідусі, котрі, присівши на колоди, вели розмови, згадували, олюднювали новини. тому кожен господар намагався тримати в охайності колохатню частину вулиці - замітав моріжок, чинив тин, висаджував квіти й дерева. це була своєрідна візитка вдатливості господаря й господині, їхніх дітей(за в.скуратівським).

Я не вірю в щасливе життя. Безглуздя все це! Ну в кого воно буває? Не знаю ні однієї людини з таким визначенням власного перебування на земній поверхні. Але я вірю в мить щастя. Швидкоплинну мить. В якій є все, що бажаєш. Така собі цілісність і повнота всіх мрій і найкращих уявлень. Всесвітня любов – улюблена робота, щирі друзі та, що взагалі в голові не вкладається, кохана людина. Ну і щось типу крутої тачки, або двоповерхового будинку. Та ще багато маленьких щастячок типу квитка з шістьма сімками, або крутих чобіт на шнурках. Отака от мить щастя. І навіть вона трапляється не кожному. Але я мрію про неї. Встигнути відчути щось подібне і потім згадувати решту життя. Писати про це світлі розповіді або вірші. І казати тим, хто значно молодший щось типу: життя не суцільна фігня. В ньому трапляється мить щастя.

Объяснение:

Я не вірю в щасливе життя. Безглуздя все це! Ну в кого воно буває? Не знаю ні однієї людини з таким визначенням власного перебування на земній поверхні. Але я вірю в мить щастя. Швидкоплинну мить. В якій є все, що бажаєш. Така собі цілісність і повнота всіх мрій і найкращих уявлень. Всесвітня любов – улюблена робота, щирі друзі та, що взагалі в голові не вкладається, кохана людина. Ну і щось типу крутої тачки, або двоповерхового будинку. Та ще багато маленьких щастячок типу квитка з шістьма сімками, або крутих чобіт на шнурках. Отака от мить щастя. І навіть вона трапляється не кожному. Але я мрію про неї. Встигнути відчути щось подібне і потім згадувати решту життя. Писати про це світлі розповіді або вірші. І казати тим, хто значно молодший щось типу: життя не суцільна фігня. В ньому трапляється мить щастя.