Цього літа ми з батьками їздили до Києво-Печерської лаври. Я там був уперше, і де місце мене вразило.
Коли тільки наближаєшся до лаври, бачиш велику кількість віруючих людей. Наприклад, нам зустрівся цілий натовп жінок у хустинках (бо в церкву та святі місця їм слід ходити з покритою головою). Нам, чоловікам, можна ходити по лаврі у будь-якому вигляді, а жінкам — тільки в хустинках та спідницях. Я запитав батьків, чому саме так, але вони цього не знали.
Лавра — немов невеличке окреме містечко в Києві. Тут є кілька різних за величиною храмів, дзвіниця, музеї, алеї та парк, де можна прогулюватися, готель для туристів, їдальня та будинки, у яких мешкають монахи. Тут навіть є кілька крамниць, де можна купити не тільки церковні речі, але й випити напоїв та відвідати солодощів, які готували монахи. Ми скуштували чаю та пряників — вони виявилися надзвичайно смачними.
Є тут і типові мешканці — монахи та священики, яких дуже-дуже багато. Усі вони вдягнуті у довге чорне вбрання, ряси. Всі чоловіки-священики мають бороди.
Найдивніше місце у лаврі — печери зі святими мощами. Є печери з назвою Ближні: глибокі та з довгим шляхом, а є печери Дальні — з коротким шляхом. У печерах темно та мало свіжого повітря. Всі ходять туди зі свічками, якими освітлюють свій шлях. Прохід по печерах вузький та тісний — там навіть двом людям неможливо розійтися.
