Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А «Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не
втримався Хаєцький.
Б «Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на
прощання.
В Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди,
вийди, господарю, подивися на кошару».
Г Котився віночок по полю у женчиків додому — «Возьміте мене,
женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу»,
Д «О Лавріне, ти переміг мене, — сказав схвильовано Крауз: — Я хотів тебе про дочку».
2. Правильно поставлено розділові знаки в реченні
А « Мати Божа, Царице небесна, гукала баба в саме небо, — голубонько моя,
святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!»
Б Олеся… промовляла тихо, утопаючи в нестерпній тузі, «Прощайте, матінко
моя рідна, не забувайте мене, не забудете?»
В «Гальт! Руки вгору? Виходь!», гукнув німецький єфрейтор, з’явившись на
порозі якраз в момент пострілу.
Г Подивився ще раз з-під волохатих брів на хворого і сказав «Тут ти вдома.
Зрозумів? На багато верстов кругом тут тільки праліс та звірі, а людей нема».
Д «Мамо… — і затнувся, дивлячись на матір: — Дозвольте вас так називати, бо
ви ж така… як і моя мати».
3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А «Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. — Де він? Чи в
світлиці, чи в пасіці?»
Б «Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? — крикнула Мотря:
Не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!»
В Тоді вдова Бобрсичиха озвалась: «Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама
Грицькові нав’язалась».
Г Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: «Є — нема, є —
нема, є…»
Д «Це кінець!» — нестерпною іскрою пронеслося у свідомості.
4. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А «З тобою мова буде потім, — сказав Іван, — а я служу революції,
Інтернаціоналу».
Б Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»
В «Хтось нетутешній, — бурчав крізь зуби. — Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не
тайгові — тайгові не порушать закону».
Г Марія Корнію, любий. Маєш карбованця, купи маленьке поросятко.
Вигодуємо, і на Різдво ковбаска буде».
Д Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!»
5. Правильно оформлено цитату в реченні
А «Мова — то серце народу: гине мова — гинє народ», це Огієнка містить у собі велику і сумну правду.
Б Шевченко був глибоко переконаний, що український народ порве кайдани
колоніалізму, тому й заявляв — «Борітеся — поборете!»
В Шевченка вірив у велике майбутнє України й українського народу і палко
закликав своїх земляків:

І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає…
Г Ідеологи звинуватили Миколу Руденка, як він сам згадує, в «Грубих помилках
у поетичній творчості».
Д Олесь Гончар пише, що Леся Українка: «поряд із Шевченком, Франком,
Панасом Мирним, Коцюбинським… наполегливо розвивала й зміцнювала
літературну мову…»
6. Правильно оформлено цитату в реченні
А У статті про О. Кобилякську сказано, що «Класичним зразком алегоричної
мініатюри є поезія у прозі «Рожі».
Б «Борітеся — поборете!» — цими словами Т. Шевченко став на захист усіх
поневолених.
В Сухомлинський вважав, що: «вміння чигати — означає бути чутливим до
змісту й краси слова, до його найтонших відтінків».
Г Борис Буряк пише, що: «В художній структурі сценаріїв і фільмів О. Довженка
завжди присутній сам автор».
Д Важливу композиційну роль відіграє монолог Мавки, що починається словами
«О, не журися за тіло?
Ясним вогнем засвітилось воно,
Чистим, палючим, як добре вино,
Вільними іскрами вгору злетіло».
7. Пунктуаційну помилку в оформленні цитати допущено в реченні
А Шевченкове «…треба миром, громадою обух сталить…» стало афоризмом.
Б Образ Прометея Шевченко використав як символ мужності, нескореності, а
отже, і остаточної перемоги: «Не вмирає душа наша. Не вмирає воля».
В «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», — так визначає
роль мови в житті нації Л. Костенко.
Г Іван Франко назвав Івана Нечуя-Левицького: «всеобінмаючим оком
Правобережної України».
Д Маланюк у сонеті «Шевченко» порівнює Кобзаря з його ж літературним
героєм:
Гонта, що синів свяченим ріже,
У досвітніх загравах — стена
З дужим хрустом ви крижі.
8. Пунктуаційну помилку в оформленні цитати допущено в реченні
А Словами: «Від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась» Євген
Маланкж характеризує пізнього Павла Тичину.
Б Композицію роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» О. Білецький
характеризував як «будинок з багатьма прибудовами й надбудовами».
В Золя написав колись палку статтю «Що я ненавиджу», яка закінчується так: «А
тепер ви знаєте, що я люблю, до чого відчуваю пристрасну любов ще з юних
літ».
Г «Слова — полова, але вогонь в одежі слова!..» — писав Іван Франко.
Д Рильський наголошував, що «не тільки в художній літературі, а й у кожному
слові людському увага до мови — доконечна річ для того, щоб думка знайшла
свою справжню кришталеву форму».